Бахчисарай

Колись це було найбільше місто Криму – столиця Кримського Ханства. Зараз це невеличке, затишне містечко, навколо якого зосереджено багато цікавих історичних пам`яток.

В 2003 році Бахчисарай відзначав свій 500 – літній ювілей. Хоча, деякі історики схильні заперечувати цю офіційну дату. Залишаю їм право доведення істини, а сам просто наведу деяку інформацію, що знайшов в Інтернеті про Бахчисарай.
На території, що займає зараз Бахчисарай існували чотири древні поселення – Кирк-Ер, Ески-Юрт, Салачик й власне Бахчисарай. Селище Ески-Юрт відоме своїм великим мусульманським цвинтарем, залишки якого залишились й понині, а Кирк-Ер був колись стародавньою фортецею на вершині Бурунчак. У підніжжя саме Бурундука в долині Ашлама, хан Менглі І Гірей на початку XVI століття й побудував свій новий ханський палац, що дістав назву Девлет-Сарай. Зараз він не зберігся, бо після побудови вже Бахчисарайського палацу, він втратив своє призначення й був розібраний на будівельний матеріал.
Манглі І Гірей будує також мавзолей над могилою засновника ханського роду Хаджи Гірея, мечеть та медресе Зиджирли. Над входом до медресе був натягнутий масивний ланцюг, який примушував всіх хто заходив до цього навчального закладу вклонятися науці. Споруда медресе збереглась до наших днів й являється найстарішою спорудою Бахчисараю.
Правнук Манглі І – Сахіб І Гірей, відразу після отримання ханського трону ( чи подушечки, не знаю як там було у кримських татар), береться за побудову нового ханського палацу. Цей палац в історичних хроніках отримує назву бахчисарайський палац, а назва Бахчисарай закріплюється скоро й за всією столицею Кримського ханства, що швидко розростаючись поглинула, більш древні околиці Бахчисараю.

Схема взята на сайті: http://www.hansaray.iatp.org.ua/

Столиця ханства процвітала. На початку XVIII століття це найкрупніший кримський базар й ремісничий центр. Населення Бахчисараю складало близько 7000 осіб. А ще в місті перебувала велика кількість прибулих купців. В місті діяло три десятки мечетей, грецька, вірменська й католицька церкви. В місті діяло більше півтори сотні фонтанів.
Але найвідоміші фонтани були на території ханського палацу. Це так званий “Золотий фонтан” і “Фонтан сліз” (до речі мало відомо, що “фонтан сліз” описував у своїх творах не тільки О.Пушкін, а і А.Міцкевич).
Сам палац кожний новий володар Криму перебудовував на свій смак. Палац був перетворений на справжній оазис, що потопав у виноградниках. Він був облаштований водогіном так, що на території палацу були влаштовані струмочки і фонтанчики, що наповнювали повітря вологою.

В 1736 році палац і майже весь Бахчисарай був спалений фельдмаршалом Мініхом, але Селям ІІ Гірей досить швидко відновлює їх. Палац продовжує виконувати виконує функції ханської резиденції, аж поки весь Крим в 1783 році не переходить під владу Російської імперії.
Після приєднання Криму ханський палац належить поліцейському відомству, але в ньому селили коронованих осіб, що відвідували Крим. До приїзду Катерини ІІ в 1787 році палац було відреставрований й нажаль потім кожна нова реставрація лишала все менше оригінальних деталей і цілих споруд від палацового комплексу. Під час Кримської війни 1854 –1855 років в палаці був влаштований військовий лазарет.
В 1917 році художник У.Боданинський добивається від Тимчасового уряду Керенського рішення про надання Бахчисарайському палацу статусу музею. Але й надалі реставраційні роботи призводили до того, що палац все більше втрачав свій істинний історичний облік. З часу коли останній кримський хан його покинув, площа палацового комплексу зменшилась з 18 до 4 гектарів.
В 1991 році на базі ханського палацу був створений Бахчисарайскій державний історико-культурний заповідник. З 1996 р. до нього на правах філій входять Музей історії та культури кримських татар і Музей археології та "печерних" міст. Як відділення, при Заповеднику працюють ще два музея: Художній і Будинок-музей Ісмаїла Гаспринського.
Потрібно відзначити, що в колишньому ханському палаці доволі багато відвідувачів, а в самому Бахчисараї поступово створюється відповідна туристична інфраструктура.
Я ледь не купив у Бахчисарайському палаці таку червону турецьку шапочку ( здається вона називається феска), а зараз жалкую.

В Інтернеті дуже багато інформації про Бахчисарай.
Але особливо, я раджу відвідати сайт:
http://www.hansaray.iatp.org.ua/

На цьому сайті я знайшов, ще дуже цікаву інформацію про ханський рід, яку передрав на свою сторінку:

"Бахчисарайський Палац - це, насамперед, родовий центр Ґераїв: ханської династії, що правила Кримською державою з дня її постання. До цього славного роду належали 48 ханів і багато десятків принців і принцес ( що називалися в Криму султанами й султані).

У російськомовній (а за нею й в українській) літературі розповсюджена форма "Ґірей" (укр. "Гірей"). Цей популярний варіант є викривленим іноземними мовами. В самому Криму ім''я ханського роду вимовлялося як "Ґерай". Саме цю споконвічну форму вживав російський сходознавець В. Смирнов, що видав у 1887-1889 рр. капітальну й донині неперевершену працю з історії Кримського ханату. У міжнародній історичній науці використовується форма Giray (до речі, так іменують себе й нащадки ханського роду, що живуть нині).
Символом ханського роду була тризуба тамга, що її карбували на монетах та вирізували на ханських печатках. Значення цього знака ще не з''ясоване - можна лише з упевненістю вважати, що він має глибокі корені в древніх традиціях тюркських народів, серед яких звичай використання власної тамги кожним великим родом мав велике розповсюдження.
Першим кримським ханом був Хаджи Ґерай, котрий у змаганнях з ординськими правителями здобув незалежність своєї країні незалежність. Однак правдивим засновником династії варто вважати радше його шостого сина Менґлі: він упровадив для ханського роду династичне йменування, вперше приєднавши батьківське ім''я до свого власного і ввійшовши в історію як Менґлі I Ґерай.
Ханська посада була, за суттю, виборною. Для обрання хана беї чотирьох найвельможніших кримських родів збиралися на курултай, де приймали рішення про кандидатуру. Новообраного хана підіймали на білому повстяному полотнищі, читали над ним мусульманські молитви, а потім урочисто зводили на престол. Кандидатури на ханську посаду могли висуватися лише з числа нащадків Чинґіз-хана, а конкретніше - з роду Ґераїв. Серед цих осіб, у свою чергу, теж існувала усталена черговість: преферованими кандидатами на ханський чин вважалися два молодших брати правлячого хана і лише по них - ханські сини. З 1478 р., після входження Криму до унії з Туреччиною, результат вибору беїв почав затверджуватися османським султаном. Поступово до султанів перейшло вирішальне слово в призначенні кримського правителя, й церемонія виборів хана беями к 18 ст. перетворилася на формальність, що символічно підтверджувала султанський указ.
Ханському роду належали землі по всьому Криму (утім, ці землі були не вельми широкими - більша частина кримських просторів знаходилася ві власності беїв), а також позаміські палаци й сади по різних місцевостях півострова. Джерелом статків ханського роду були (нарівні з доходами від земель і податками) фінансові надходження з Істанбула й багаті дарунки з сусідніх країн, митні збори в портах і частка військових трофеїв кримського війська, доходи від карбування монети. Деякі хани за власний рахунок будували для підданих мечети, фонтани, навчальні заклади. Втім, кримських ханів не можна було назвати надзвичайно багатими правителями - придворне життя було заможне, але не розкішне (на відміну від, наприклад, турецького двору).
Більшість членів ханського роду мешкала не на батьківщині, а в Османській імперії - у маєтках, виділених ханської династії османськими правителями. Ці землі здебільша розташовувалися на теренах нинішньої Болгарії. Багато представників ханського роду мали мешкання в маєтках поблизу міста Янболу (нині - Ямбол). Іншим місцем проживання членів роду Ґераїв був грецький острів Родос, що був одночасно й місцем заслання неугодних султану ханів.
Починаючи з Сахиба I Ґерая, в житті кожного кримського правителя був день, коли він урочисто входив у браму Ханського Палацу й всідав тут на кримському престолі. (Винятком були лише двоє ханів 18 століття - Саадет III Ґерай та Девлет III Ґерай, що з різних обставин втратили ханський титул ще до того, як прибули зі Стамбула до Бахчисарая). Палац мав статус не приватної, а родової власності. Хан займав резиденцію тільки впродовж терміну свого правління. Коли ж виходив султанський указ про його відставку, колишній правитель збирав своє майно, забирав родину й слуг та вирушав до свого власного маєтку кудись у Болгарію чи на Родос. На зміну йому до Бахчисарая приїжджав новий хан, що й розміщався в Палаці, розселюючи по спустілих кімнатах свою родину та власний почет.
Ханський рід є багатим на видатні особистості. Серед кримських ханів та їхніх родичів були відважні воїни й великі реформатори, мудрі богослови й витончені поети, історики, дервіші, повстанці, іноді навіть торгівці. Представники роду Ґераїв були в великій шані не лише на Кримі, але й за межами країни - адже рід Чинґіз-хана був давнішим та шляхетнішим від багатьох інших династій Сходу - в тому числі й від турецької династії Османів. По Туреччині століттями ходили леґенди про таємний договір ханів і султанів: нибито якби династія Османів раптом перервалася, то на турецький престол мали всісти Ґераї.
Після втрати Кримським ханатом незалежності члени ханського роду, що перебували на Кримі, виїхали в Туреччину, звідки наступними століттями перебралися до інших країн. Нинішнім спадкоємцем кримського престолу є Джезар Ґерай, що мешкає в Лондоні й у 1995 р. відвідав родову святиню своїх предків.

Поіменний перелік Кримських Ханів та роки їх правління:

Хаджи Ґерай 1428, 1433-1434, 1443, 1449-1456, 1456-1466
Айдер 1456
Нур-Девлет 1466-1467, 1467-1469, 1475-1476
Менґлі I Ґерай 1467, 1469-1475, 1478-1515
Мехмед I Ґерай 1515-1523
Гази I Ґерай 1523-1524
Саадет I Ґерай 1524-1532
Іслям I Ґерай 1532
Сахиб I Ґерай 1532-1551
Девлет I Ґерай 1551-1577
Мехмед II Ґерай 1577-1584
Саадет II Ґерай 1584
Іслям II Ґерай 1584-1588
Гази II Ґерай 1588-1596, 1596-1607
Фетіх I Ґерай 1596
Тохтамиш Ґерай 1607-1608
Селямет I Ґерай 1608-1610
Джанібек Ґерай 1610-1623, 1624, 1628-1635
Мехмед III Ґерай 1623-1628
Інаєт Ґерай 1635-1637
Багадир I Ґерай 1637-1641
Мехмед IV Ґерай 1641-1644, 1654-1666
Іслям III Ґерай 1644-1654
Аділь Ґерай 1666-1671
Хаджи Селім I Ґерай 1671-1678, 1684-1691, 1692-1699, 1702-1704
Мурад Ґерай 1678-1683
Хаджи II Ґерай 1683-1684
Саадет III Ґерай 1691
Сафа Ґерай 1691-1692
Девлет II Ґерай 1699-1702, 1709-1713
Гази III Ґерай 1704-1707
Каплан I Ґерай 1707-1708, 1713-1715, 1730-1736
Девлет III Ґерай 1716-1717
Саадет IV Ґерай 1717-1724
Менґлі II Ґерай 1724-1730, 1737-1740
Фетіх II Ґерай 1736-1737
Селямет II Ґерай 1740-1743
Селім II Ґерай 1743-1748
Арслан Ґерай 1748-1756, 1767
Халім Ґерай 1756-1758
Крим Ґерай 1758-1764, 1768-1769
Селім III Ґерай 1765-1767, 1770-1771
Максуд Ґерай 1767-1768, 1771-1772
Девлет IV Ґерай 1769-1770, 1775-1777
Каплан II Ґерай 1770
Сахиб II Ґерай 1771-1775
Шагін Ґерай 1777-1782, 1782-1783
Багадир II Ґерай 1782"

Фотки взяті на сайті: http://kokorin.narod.ru/

информация: http://mskifa.narod.ru/bahchisaray.html